Батьки і діти — це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді — колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда та без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває.
Запам’ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти — це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка немає меж.

10 заповідей батьківства Януша Корчака!

Десять заповідей батьківства

1. Не чекай, що твоя дитина буде така, як ти, або як ти бажаєш. Допоможи їй стати собою, а не тобою.

2. Не порівнюй дитину з іншою, а порівнюй саму із собою сьогодні, завтра, вчора.

3. Не вимагай від дитини платні за все, що ти для неї робиш, ти подарував їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона подарує життя другій та третій: це незворотний закон вдячності.

4. Не перекладай на дитину свої образи, щоб на старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й зросте.

5. Не стався до її проблем зверхньо: тягар життя дається кожному по силі — будь впевнений, їй її тягар не менший, аніж твій, а може й більший, тому що в неї ще немає звички.

6. Не принижуй.

7. Не карай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, карай, якщо можеш, але не робиш.

8. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину, ніколи не роби чужій те, що не бажав би, щоб інші зробили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою: не талановиту, невдаху, дорослу. Коли спілкуєшся з нею, радій тому, що дитина — це свято, яке зараз поруч із тобою.

Поради батькам

Шановні батьки!

Добре, якщо в процесі виховання у Вас виникає безліч питань. Це означає, що Ви – творчі батьки і ця сторінка для Вас. А ще потрібно обов’язково використовувати свою батьківську інтуїцію. Адже ніякий педагог або психолог не знає Вашу дитину так добре, як Ви, батьки.

Бути мамою і татом – величезна відповідальність!

Родина! Яке величне, багате, тепле це слово!

… Ліси виростають родинами в горах,

чайки відлітають у вирій гуртами,

Родинами плавають риби у морі,

і хмари гуртами летять над містами.

А десь астронавт у безмежнім просторі,

І десь мореплавець у чорну годину,

і сивий дідусь у самотньому горі,-

Усі вони мріють про рідну родину.

Ста друзів не стане у справжньому горі,

Заваляться плани, мільйони й палати,

та сяйвом порятунку в життєвому морі

завжди для нас будуть родина та мати.

Родина, сім'я… Це найрідніші на світі люди, які одне одного шанують та люблять. І найголовніші члени кожної родини – їх діти. В них ми бачимо наше майбутнє.

Пам’ятаймо чудові слова: " Якщо хочеш мати гарну старість – виховуй дітей."

Дошкільний вік - вік "чомусиків" і кому як не Вам, шановні батьки, необхідно знати ВСЕ ПРО ВСЕ НА СВІТІ, уберегти своє дитя від небезпеки.

Дитячий садок: для чого він?

У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.

Група дитячого садка має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.

Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.

Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?

Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.

Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.

Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

            Дорогою до садочка

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні..

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком чималою проблемою.

Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований віншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Беріть ініціативу у свої руки!

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (і калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це 5уде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються:

навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте;

восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо. Словесний поєдинок.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Поради

щодо виховання у дітей почуття власної гідності і відповідальності за свою безпеку:

- Використайте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

- Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.

- Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.

- Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.

- Намагайтесь навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.

- Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і неоднозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

- Розмовляйте з дитиною в тоні поваги і співробітництва.

- Залучайте дитину в процес прийняття рішень.

- Пам’ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.

- Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчить дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослим, є мірилом її цінності.

- Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь-яких ситуацій.

- Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вони можуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.

- Намагайтесь виражати перевагу одному із дітей.

- Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

ПЕРШІ СХОДИНКИ ДО ЧИТАННЯ

Широко відомий факт, що тисячі батьків навчили 2-річних, 3-річних дітей читати, причому читати добре. В той же час , в школі є діти, які читають гірше, ніж треба по віку. Видно, їх вчили занадто пізно. Найбільш ефективно навчання дітей читанню відбувається в домашніх умовах, якщо батьки знають, як його організувати. Для цих батьків можна виділити такі принципи навчання:

- починати треба з раннього віку;

- під час процесу навчання зберігати веселий настрій;

- ставитися з повагою до дитини;

- навчати його тільки тоді, коли ви і він у гарному настрої;

- зупинятися раніше, ніж дитина сама того захоче;

- демонструвати навчальний матеріал швидко;

- виконувати програму навчання послідовно;

- пам’ятати: і ви, і дитина повинні відчувати, що ви прекрасно проводите час.

Можна використати педагогічний досвід американського дитячого лікаря Глена Домана, розвиваючу педагогіку Б. та О. Нікітіних, методику М. О. Зайцева, методичні рекомендації М. Буракова – учня Зайцева, «Складушки» Воскобовича. Всі вони обережно ставляться до психіки дитини та закликають до раннього навчання дітей. Якщо дитячому розуму не вистачає духовної поживи, то він всмоктує безліч непотрібного, а «мозок, так як і м’язи , розвивається, коли його тренують», - стверджує Г. Доман.

Починаючи розвивати та навчати своїх дітей, батьки думають по-перше, як навчити малюка читати. Вони вважають, що це найголовніша ланка в ланцюжку раннього розвитку дитини. Мами та тата прикладають багато зусиль до навчання грамоти, забуваючи, що розвивати треба всебічно. Перша порада – не ставте собі термінів. У кожної дитини свій шлях в житті, свої темпи освоєння того чи іншого навику. Краще рухатися поступово, спостерігати за дитиною, що їй цікаво, що – ні. І не впадати в розпач, якщо дитину навчання абсолютно не цікавить. Значить, вона ще не готова. Відкладіть свої старання, перейдіть до малювання або спорту. Або просто грайтеся з ним побільше ляльками, машинками, конструкторами. Читати вона обов’язково навчиться. Всьому свій час. Як вибрати методику?

Методика Глена Домана має багато прихильників і противників. Багато людей починали цю важку працю, отримували сумнівні результати, або зовсім їх не отримували, бачили супротив дітей проти такого способу подачі інформації, в результаті, захопившись ідеєю раннього розвитку дітей, змінювали методику і в результаті отримували свою, як, наприклад, всім відома французька мама Сесиль Лупан. Методика Глена Домана побудована на тому, що дитині показують не букви або склади, а цілі слова, написані на великих полосках червоним кольором. Дитина, на думку Домана, побачивши декілька раз слово, назавжди запам’ятає, як воно читається. А побачивши багато слів, сама по собі виведе правило читання і почне читати незнайомі слова. Найсильніший аргумент противників цієї методики той, що, коли дитині починали писати знайомі слова олівцем на папері або показували в книзі, вона ніяк не хотіла впізнавати («читати») ці слова.

Є ще один напрямок - складовий метод в навчанні читанню. Він відомий ще з часів Л. М. Толстого. По складам малюк починає говорити МА-МА, а не по буквам або цілими словами. По складам легше та природніше навчити його читати. Засновником складового принципу в навчанні читанню став Микола Олександрович Зайцев. Він придумав свої відомі кубики. За ним послідував випуск «Складушек» Воскобовича та посібника М. Буракова «Складарики», «Пиши-читай», «7 сходинок до читання» Сергія Полякова.

Традиційний звуко-буквенний аналітико-синтетичний метод навчання дітей читанню знайомий нам з дитинства. Так вчили читати нас, так і ми вчили своїх дітей. Спочатку вчили букви – це перший етап. Дуже важливо називати букви спрощено, як ми називаємо твердий приголосний «П». Прийде час і дитина засвоїть знання по фонетиці мови. А зараз вона може навчитись читати і без цих знань. Спочатку дорослий показує і називає букви, потім дитина вчиться показувати їх, знаходити по завданню дорослого. Одночасне навчання читанню та друкуванню необов’язкове. Можна використати такі вправи: «Знайди букву в малюнках», «Тіло-літера», «Тіло-Загадка», «Розрізна азбука», «Візерунки з літер», «Знайди і підкресли», «Яка літера виглядає у віконце», «Від якої літери фрагмент», «Які літери сховались», «Яка літера наступна».

Другий етап навчання дітей читанню – « Запам’ятовуємо склади». Особливість дітей дошкільного віку є фізіологічна неготовність до засвоєння правил складозлиття і їх застосування при читанні. Для дитини простіше навчитися читати за допомогою запам’ятовування складів-злиттів. Найбільш ефективно це відбувається в 5-6 років. В цьому віці активно розвивається та удосконалюється пам’ять, всі її види (слухова, зорова, пам’ять на рухи, комбінована, змістовна та інші) і процеси (запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації).

Схема для запам’ятовування складів

-багаторазові повтори складів дорослим;

-пошук складу по завданню дорослого з наступним промовлянням;

-самостійне називання – «читання» складу.

Автори різних методик пропонують способи полегшення злиття в склади за допомогою різних прийомів. «Доріжка від приголосного до голосного» (чоловічок, що біжить) – Н. С. Жукова «Буквар». Приголосна, мандруючи, зустрічає голосні всі по черзі, вони в парі співають пісеньки-склади ; наступний етап – привезти на машині цеглинку-склад, листоноша розносить пошту – листівки з складами; «Складовий будинок», «Складова розмальовка», «Склад + картинка». Ще один спосіб складового злиття є у Ю.В. Тума ланової («Навчання дітей 5-6 років читанню»). Варіанти, що супроводжують злиття: а)дорослий тримає одну букву, дитина читає, одночасно здалеку підноситься наступна, а перша «падає», дитина переходить до читання нової букви; б)дорослий тримає букви, одну високо, другу нижче, дитина починає читати верхню, повільно наближаючись до нижньої і переходить на читання нижньої; в)дорослий тримає в руках карточку , де написані букви з обох сторін, дитина читає букву на одній стороні, дорослий перегортає картку іншою, дитина продовжує читати.

Перед тим, як дитина сама зможе назвати склад-злиття, йому треба багаторазово почути його назву, повправлятись в пошуку складу по вашому завданню. Якщо дитині тяжко назвати склад, запропонуйте йому декілька варіантів відповіді, не дозволяйте тим самим перейти на побуквенне читання складу. Найтяжче запам’ятовуються перші групи складів, далі дитина по аналогії починає називати подібні по голосній або приголосній літері склади. Темп засвоєння складів повинен відповідати можливостям дитини. Краще засвоїти меншу кількість приголосних і відповідних складів, але автоматично впізнавати-читати склади. Навичка читання складів різного типу сприяє швидшому навчанню читанню словами.

Третій етап – «читаємо словами».

Читати і розуміти для дошкільника одночасно тяжко. Для цього треба багато часу. Допоможуть дитині вправи: «Ланцюжки слів», «Віконечко» (поступово передвигати його по сторінці, відкриваючи потрібні для читання склади), «Встав букву», «Склади слово з складів», «Картинка + слово», «Закінчи слово», «Підбери до першого складу другий, що підходить першому», «Прочитай слово по його половинці» (нижня, верхня), «Склади слово з букв»(розрізна азбука), «Підбери слово»(логічно зв’язані пари слів), «Ізографи»(картинка, виконана, буквами слова, що позначає цю картинку), «Геоборди» - в великі, розкреслені квадрати вписати по горизонталі та вертикалі слова, що відносяться до даної теми.) Труднощі, які виникають при навчанні читання дітей словами, крім розуміння змісту слова: якщо слова неподілені на склади , можна олівцем провести дужки під складами ; довгі слова (можна починати читати з останнього складу, дописуючи попередні по одному).

Важливо!

- вчити осмисленому читанню, краще менше прочитати, але зрозуміти про що читаєш;

- для формування навичок осмисленого читання недостатньо тільки матеріалу азбуки, використовуються додаткові ігри та вправи;

- якщо дитина переходить на побуквенне читання, активізувати роботу з складовою таблицею, закріпити навички впізнавання складу, як одиниці читання;

- якщо дитині тяжко визначити місце злиття, допомагайте побачити йому в складі;

- готуючи ігри та вправи, не забувайте про зайвий варіант відповіді;

- не бійтесь затриматись на цьому етапі подовше.

«Читаємо словосполучення, речення, тексти» - це новий складний етап навчання. Головна задача – навчитись усвідомлювати прочитане. Починати тільки тоді, коли дитина усвідомлено читає окремі слова. Вправи: «Склади словосполучення»(різні граматичні форми, вибрати правильні); «Яке слово загубилось?»(«повернути» маленькі слова на місце – прийменники); «Підбери закінчення». При читанні речень на першому етапі не перешкоджати повторам слів дітьми з початку речення. Дитина почне розуміти прочитане речення і буде читати без повторів. Вправи: «Прочитай речення з картинками», «Речення + картинка», «Розрізні речення». При читанні текстів для полегшення розуміння прочитаного важливо задавати різні питання по тексту. Ігри: «Придумай назву для оповідання», «Склади оповідання» (за розрізаними реченнями або частинами тексту), «Придумай кінцівку», «Розстав крапки».

При навчанні читанню словосполученнями, реченнями, текстами слід пам’ятати:

- дитина вчиться усвідомлювати не лише самі слова, а й граматичні формі, в яких вони знаходяться.;

- до читання словосполучень, речень переходити тільки тоді, коли сформоване усвідомлене читання слів;

- збільшуйте кількість слів в текстах поступово;

- пунктуаційні знаки також треба читати;

- не поспішайте давати дітям дитячі книги. Вони даються для того, щоб дорослі їх читали дітям.

Зупинимось на складовому читанні.

З якого віку потрібно починати навчання грамоти? А грамота в усіх народів одна, як відмічав ще Л. М. Толстой, це уміння читати, рахувати, писати. В 1988 році, коли готувались до випуску «Кубики Зайцева», мудрий Б. П. Нікітін сказав: «Навчання грамоті з 2 років обов’язкове, тому що це незвичайно розвиває дитину». Після знайомства з «Кубиками» Борис Павлович дещо поміняв свою думку: «А чому б становлення мови і навчання читанню не могли б іти паралельно, допомагаючи один одному?».

Так., як дитина дивовижним чином оволодіває складним механізмом усного мовлення, так , в основному, інтуїтивно вона має освоїти механізм читання. Не можна ось так просто взяти – і словами пояснити дитині, що потрібно робити, щоб прочитати слово. Всі завдання по ранньому навчанню читанню розраховані перш за все на дитячу інтуїцію. Тому тут більше підходять слова: вгадай, впізнай, знайди, згадай, порівняй. «Не вгадав?» - нічого страшного. Головне – запобігти страху помилки. Рано чи пізно, навчання читанню стає для деяких дітей проблемою. На якійсь стадії навчання снігова куля невдач виростає до розмірів страху, і дитина вже не хоче ні читати, ні писати. Щоб цього не сталося, не можна прискорювати індивідуальний темп дитини в навчанні читанню. Кожне курча з’являється в свій час – і кожного разу – це диво.

Шановні батьки!

Пам’ятайте, що тільки любов і шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню особистості.  

Як підтримати дітей у бомбосховищі. Корисні поради під час війни

• 1. Розкажіть про план дій:

- Складіть маршрут до укриття, проговоріть дитині інструкцію щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.

- Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті: що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть — діти краще сприймають, якщо це буде візуалізовано).

• 2. Як ти почуваєшся?

- Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо, щоб дитина проговорювала, ставила запитання, проявляла свої емоції.

- Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути її до вербальної комунікації та активної діяльності.

Для цього поставте 3 запитання і чекайте відповіді. Наприклад:

• Тебе звати Наталя, так?
• Ти зараз стоїш, так?
• Ти одягнена в червону кофтину, так?

- Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти.

- Реагуйте на потреби та задовольняйте їх за можливості. Це поверне дитину до відчуття безпеки.

• 3. Розкажи, що ти відчуваєш

- Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, фрази "не переживай" чи "тобі не варто злитись" не заспокоять дитину.

Натомість скажіть: "Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся". Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями.

У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: "все буде добре", "нічого не станеться", натомість скажіть: "що б не сталось, головне – ми разом".

- Якщо діти грають чи малюють "війну" – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, ричи, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги й напруги.

• 4. Дозволь обійняти тебе

Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ:

"Обійми метелика" — дитина обіймає свої плечі двома руками й може себе поплескати по плечах.

"Водоспад" — дорослий підходить до дитини й руками погладжує з плечей і до поясу, наче знімаючи щось з плечей.

"Кокон" — права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу може стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками "А", "О", ефективним також є дихання животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.

• 5. Який у нас режим дня?

У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. Від самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики, проговорюйте та відтворюйте послідовність дня.

• 6. Я піклуюсь про тебе і про себе

- Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій.

- Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.

• 7. Ми з усім справимося!

- Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову, оцініть емоційний стан та рівень фізичної реакції: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному. Створюйте спільні традиції завершення дня (обійматися, молитися, пити чай або ж співати).

- Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини.

- Надавайте дитині лише перевірену інформацію, робіть це дозовано і відповідно до віку

Наші діти переживають складні часи. Під час бомбардування міст вони повинні ховатися у бомбосховищах. Для них це великий стрес. Потрібно дотримуватися певних порад, щоб наші дітки не панікували та відчували себе захищеними!

Адаптація дитини до дитячого садочка

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там будеш мусити ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.
5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптуватися до дитячого садочка.
7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — “добра”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.). Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ЗДО. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
11. Увага, ласка, тепло. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не не магайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати.

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі.

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.
4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
7. Треба враховувати не просто моральність емоцій ( негативні чи позитивні ), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
9. З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Пам’ятка батькам майбутнього першокласника.

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї . 2. Хай не буде жодного дня без непрочитаної книжки. 3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами та проблемами дитини. 4. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізувати, наклеювати, ліпити. 5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом. 6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу. 7. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хвилин. 8. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці. 9. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками. 10. Пам’ятайте, що діти – не тільки продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.